ОЦІНКА ОІВ

Процедура оцінки інтелектуальної власності включає послідовність дій, які визначені в розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту № 1 «Загальні засади та Оцінки майна» майнових прав, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.

Оцінювачі Патентного бюро «Менеджмент інтелектуальної власності» проводять оцінку вартості майнових прав на такі об’єкти:

 —  знаки для товарів і послуг (торгові марки);

 —  винаходи (корисні моделі);

 —  промислові зразки;

 —  твори літератури, науки, архітектури;

 —  комп’ютерні програми;

 —  бази даних;

 —  ноу-хау;

 —  технології.

 

При визначенні ринкової вартості майнових прав на зазначені об’єкти враховується:

    —       нематеріальний, унікальний характер об’єкту оцінки;

    —      фактичне використання об’єкта права інтелектуальної власності (далі — ОПІВ), майнові права на який оцінюються;

   —     можливі галузі та сфери його використання, найбільш вірогідну ємність і частку, яку він може займати на ринку, витрати на виробництво і реалізацію продукції, що виготовляється з використанням ОПІВ, обсяг і структуру інвестицій, необхідних для освоєння і використання ОПІВ у тій чи іншій галузі чи сфері діяльності;

   —   ризики освоєння і використання ОПІВ у різних галузях чи сферах діяльності, зокрема ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних і екологічних показників, ризики недобросовісної конкуренції та інші;

    —    стадії розробки і освоєння ОПІВ;

    —    можливість отримання і ступінь правової охорони;

   —    обсяг переданих прав та інші умови договорів про створення за замовленням і використання ОПІВ та інших договорів щодо розпорядження майновими правами на такі об’єкти;

 —        розмір і умови виплати винагороди за використання ОПІВ;

 —       інші чинники, що мають суттєвий вплив на вартість майнових прав інтелектуальної власності.

При визначенні вартості майнових прав інтелектуальної власності оцінювач застосовує кілька методичних підходів і методів, які найбільш повно відповідають певний мети оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Вартість робіт з оцінки інтелектуальної власності залежить від:

  — обраної мети оцінки;

 — терміновості виконання роботи;

 — повноти наданих вихідних даних;

 — кількості об’єктів оцінки, які увійшли в один договір-замовлення.

  ОЦІНКА ЗБИТКІВ

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, включення їх в конкурентну боротьбу створює ризики недобросовісної, неправомірної поведінки суб’єктів ринку, що призводить до збитків правовласника, настання яких ймовірно протягом всього життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності.

В Україні до ризиків підприємства вже долучили ризики, пов’язані з правами на об’єкти інтелектуальної власності. Все частіше правовласника фіксують збитки, спричинені порушенням їх законних прав.

Для повного визначення поняття збитків необхідно охарактеризувати їх якісно, ​​перерахуватиїхпоелементнийсклад (структуру).

 На структуру збитків впливають:

 — характер порушення;

 — географічне місцезнаходження сторін;

 — вид і призначення ОПІВ;

 — тривалість порушення.

Ці та інші чинники слід розглядати в контексті основного наслідки порушення — неможливість здійснювати нормальну комерційну діяльність.

Реальні збитки — реальне або невідворотна в майбутньому зменшення майна — складається з:

  — фактично понесені витрати на момент подачі позову;

 — майбутні витрати, необхідні для відновлення порушеного права;

 — вартість втраченого і пошкодженого майна.

Фактично понесені та необхідні витрати мають близький склад і підтверджуються однаковими доказами, тому їх можна кваліфікувати як понесені витрати в широкому сенсі, які пов’язані або зі зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань потерпілої сторони. Збільшення пасивів передбачає відшкодування саме майбутніх необхідних витрат.

 

Слід зазначити, що до понесених витрат, які відшкодовуються, відносяться тільки додаткові витрати, які визначаються на підставі бухгалтерських даних і первинних документів, і щодо яких встановлено причинний зв’язок з порушенням договору або прав на ОПІВ.